Цікавинки

:: Як українці привчили Європу каву пити

Кава по-віденськи від Юрія Кульчицького

Так трапилося, але не всі знають історію про те, як українці навчили Європу каву пити. А ті, хто щось десь чув, не завжди пригадають без підказки ім’я героя нашої оповіді - Юрій Кульчицький.

Різні джерела наводять різні варіанти його прізвища. І Колчицький, і Колчіцкі, і Колчинський. Але він не поляк, хоча й мешкав на тодішній території Польщі.

Народився він 1640-го року неподалік від Самбора, в селі Кульчиці-Шляхетні, належав до шляхетного українського роду Кульчицьких. Деякі джерела (переважно польські) надають його друге ім’я - Францішек. Але у православ’ї при народженні подвійних імен не дають, цілком можливо, що під іменем Франц він мандрував Європою.

За офіційною версією він був успішним комерсантом, мав «офіси» і у Львові, і у Відні. Але скоріш за все (як стверджують серйозні дослідники), це була легенда-прикриття для розвідника Кульчицького. Він добре знав мови - і схїдні, і європейські, знав звичаї багатьох народів. А такі знання простими мандрами чи перебуваючи у турецькому полоні отримати неможливо. Такий вишкіл він міг отримати лише у Канцелярському Курені, що знов доводить його шляхетське походження, бо туди приймали вихідців переважно із знатних козацьких чи старшинських родів.

І вже під час своєї розвідницької діяльності у Туреччині він привчився і полюбив пити каву. Навчився її готувати.

А історія, про яку ми почали розповідати, стосується облоги Відня турецькими військами.

Гарнізон Відня був невеличкий, лише 16 тисяч військових та 6 тисяч ополчення. Облога була щільною, почався тиф, що відбувалося за турецькими шанцями, оборонці не знали, і тому не мали уяви чи буде їм допомога і від кого.

Король Ян Собеський із союзниками, що мчали на допомогу, теж не мали повної інформації про ворога. Ні про диспозицію, ні про кількість військ та озброєння.

І тоді наш герой перевдягається у турецьке вбрання і рушає через ворожі турецькі позиції. На допомогу прийшло бездоганне знання мови з основними діалектами, професіоналізм, ну і трохи везіння. Турки не тільки не запідозрили у ньому шпигуна, а й підказували найнебезпечніші та найкоротші шляхи через територію.

Юрій Кульчицький доставив безцінну інформацію Собеському та повернувся до Відня з листом від короля, який обіцяв ось-ось надати допомогу, і просив оборонців ще трохи протриматися.

 Що було далі - відомо з усіх підручників. Турки отримали добрячого прочухана від союзних військ. Німці розбили фланги, Собеський - центр, а українські козаки, користуючись зібраною Кульчицьким інформацією, пройшли до ставки Султана і влаштували там справжній розгардіяш, що й стало вирішальним у тій битві. Саме за це козакам встановлений і пам’ятник у центрі Відня, і таблиця меморіальна з подякою на місці бою.

А Кульчицький отримав від австрійського імператора австрійське громадянство разом з нерухомістю у центрі австрійської столиці. Давали ще й посаду якусь, але він відмовився, взамін попросивши віддати йому 500 нікому не потрібних мішків із зеленими зернятками, які австріяки вважали за харч для верблюдів Султана. А це була кава, яка невдовзі мала бути випита австрійцями. Тільки вони про це ще не знали.

Але думаєте, було легко познайомити Європу з новим напоєм? Як би ви, на місці тогочасного європейця, поставилися до улюбленого напою щойно розбитого ворога, який до того ж, тримав вас у тяжкій облозі. Та до того ж цей напій гіркий та недобрий.

Ну так вихід є - Юрій Кульчицький винайшов каву по-віденськи. Із збитими вершками. Присипану зверху тертим шоколадом. Все? Ні, не все. Цього було мало - почав додавати до кави цукор. Все? Знов не все. За чашечкою кави Кульчицький пропонував віденцям щоразу «знищувати  ворога» - до кави подавався марципан у формі турецького півмісяця. Звісно, що після цього кава перетворювалася з огидного напою турків на «трофейний» напій розбитого ворога. А це пити набагато приємніше.

Ну і до своєї кав’ярні (а згодом - до мережі своїх кав’ярень) наш земляк спочатку запрошував «еліту» віденської столиці. А простий люд, звісно, почав брати з них приклад , все частіше і частіше заходячи на чашечку кави.

От так і почалося поширення кави і на захід, і на схід від Австрії, в тому числі і в Галичину. Львів’яни давно не уявляють свого побуту без кав’ярень, де можна посидіти за філіжанкою кави.

Будете у Відні - знайдіть вулицю імені Юрія Кульчицького. Знайти її не важко, це одна з центральних вулиць австрійської столиці. Там же ж і пам’ятник споруджено нашому земляку від вдячних віденців.